Вже ввечері вчора зі мною вийшли на зв’язок представники ресурсу OBOZREVATEL задля того, щоб прояснити ситуацію та розставити всі крапки над і. Можу сказати, що представники медіа вибачились за неправдиву публікацію та їхне прагнення бути об’ єктивними безперечно.
Згодом поспілкувався з одним з редакторів порталу і за моїми коментарями вийшла новина, яку можете прочитати за цим лінком.
Хочу додати, що це далеко не повний коментар, який я надав OBOZREVATEL. До вашої уваги надаю повний текст свого коментаря таким, який він був в оригіналі.
Ситуація, яка склалася, як я її бачу, виникла з причини того, що втрачено контактування між людьми. Тобто, замість того, щоб поговорити та виявити всі питання, їх причини та бажання один одного, то просто здійнявся галас не розбираючись що до чого. Пані Світлана мала просто подзвонити в те ГО «Зелена Лампа» та з’ясувати що вони хочуть, хто вони, взагалі такі та чим займаються. Замість цього було зібрано неперевірену інформацію і просто викладено в мережу.
Особисто мене в даній ситуації представлено як представника «русского мира», яким я вже давно не є. Я неодноразово казав, що змінив свою позицію, вибачався та казав, що мені соромно за те, що я колись робив. Вже кілька років я стою на проукраїнських позиціях, висвітлюю проукраїнські заходи, спростовую фейки російської пропаганди, підтримую проукраїнських політиків та активістів — все це можна побачити на моєму ютуб каналі та фейсбуці. Я не відмовляюся від того, що робив колись. Це було, це було великою помилкою і тим, що може зробити російська пропаганда з людьми. Але я знайшов в собі сили розібратись в ситуації, визнати і відкрито сказати про те, що був не правий і почати нормальну та правильну діяльність — за Україну. Також я зв’язувався з волонтерами центру Миротворець, щоб вони поставили за моїм проханням в мій профіль на їхньому сайті відео, де я кажу, що змінюю позицію та вибачаюсь і дуже вдячний, що вони це зробили. Хоча більшість людей проходять повз це відео та дивляться лише фотки та картинки.
В 2014 році я дійсно виступав проти Майдану. Були два основні меседжі — це не знищувати історичний центр столиці та розмовляти один з одним, щоб не допустити розколу в суспільстві, щоб не виникла громадянська війна і Україна не розкололася на шматки. Мене чомусь стали приписувати до Антимайдану, що був в Маріїнському парку, називати його лідером, хоча до них відношення ми не мали і збирались малочисельними акціями на Бесарабській площі, на яких були переважно жінки та старі з плакатиками. Мало хто тоді послухав мене і суспільство розкололось, чим скористувалась Росія та анексувала Крим, частину Донбасу та підпалила війну на сході України, вторгнувшись своїми найманцями. На одній з таких акцій мене тоді добряче побили активісти Майдану толпою трубами та битами і ще декількох людей. Хоча жодної агресії та погрози ми не представляли та в руках були лише плакати та прапори України. Після цього від таких акцій я відмовився, адже стало зрозуміло, що розмовляти ніхто не буде і у відповідь буде тільки мова сили. Саме це побиття стало основною причиною моїх подальших дій. Я виходив за збереження столиці від знищення, за збереження України від розколу та розпаду, за те, щоб люди не гинули, вбиваючи один одного і це я ще тоді не знав та не розумів що цим скористається Росія, захопить частину українських територій та підпалить війну проти України. І ось за це так просто, навіть не намагаючись поговорити просто толпою на Хрещатику на очах правоохоронців, доречі, битами та трубами мене відгамселили. Не знаю, може у когось виникли б почуття вдячності за таке. Але у мене окрім гніву та образи не було нічого ще довго на думці.
То ГО, що зараз зветься «Зелена Лампа», створювалося в 2014 році під назвою «Кияни за чисте місто». Мета організації було підтримання порядку на вулицях Києва. Його дійсно створював я та Олександр Потьомкін. З 2014 року я з Потьомкіним не спілкувався і від третіх осіб десь в 2016 році дізнався, що мене було виключено з керівництва ГО «Кияни за чисте місто» і вже я про неї й забув, аж допоки не виявилась ця стаття на Обозревателі, з якої я дізнався, що та ГОшка змінила назву і я, виявляється, «посуваю центр допомоги ветеранам АТО».
Тож я вирішив трохи внести ясність в цю ситуацію. Адже мені вже почали сипатись відкриті погрози після того, як люди прочитали інформацію, яка не відповідає дійсності. Я просто подзвонив в те ГО і поспілкувався з тим, хто підняв слухавку. Голос Олександра Потьомкіна я впізнав, не знаю чи впізнав він мій голос, ми не саілкуємось з 2014 року. Тож він розповів (тут я нічого стверджувати не стану — це з його слів), що їхня ГО хотіла розмістити дитячі роботи на деякій площі центру допомоги ветеранам АТО, бо у них не було на це місця в приміщенні. Стосовно мене та причетності мене до цієї організації, то він сказав, що мене було виключено зі складу керівництва ще в 2014 році.
Мені б хотілося підкреслити в цій ситуації, що зараз є багато тих, хто колись підтримував «русский мир», розчарувався в ньому, визнав, що був не правий та хоче повернутись до нормального життя. Я не маю на увазі тих, хто брав участь в активних бойових діях проти України. Йдеться про тих, хто надивився російської пропаганди та так чи інакше був на проросійських позиціях, але змінив думку та зараз щиро підтримує Україну. Таких людей треба сприймати такими, які вони є зараз, а не такими, які вони були колись. Велика помилка постійно тикати носом в минуле тих, хто помилився, але визнав це та став на правильний шлях — це призводить тільки до агресії, розчарування у обраному векторі та, як наслідок, поверненню до антиукраїнських позицій. Подумайте самі, якщо ви всім серцем та душею за Україну, а вам постійно кажуть «ти ватан та сєпар», але ви таким не є, то в один момент терпець може увірватись і людина почне робити назло. У кого слабка психіка, той не витримає такого і повернеться на антиукраїнський шлях, бо там його не макатимуть, що він «тварь та кончєний», а всіляко підтримуватимуть у його діяльності проти України. Це фундаментальне питання, його треба розуміти і до нього треба дуже серйозно підходити.
Так само це мають усвідомлювати волонтери центру Миротворець. Якщо людина колись була на антиукраїнських позиціях, але визнала, що була не права, вибачилась та стала на проукраїнський шлях, то треба або жирним шрифтом позначати «Розчарувався в русском мире, вибачився, розкаявся, став на вірний шлях — за Україну», або зробити на сайті окремий розділ «Розчаровані в русском мире» чи «Виправились». Бо ті люди, які там є, переважно з інформацією, яка 5-6 років давнини. Багато з тих людей вже не є такими, давно не займаються диструктивною діяльністю та підтримують Україну. Але їм при спілкуванні часто просто кидають в коментарі лінк на їхній профіль на Миротворці, кажуть «ты сєпар» і теперішньої людини для співрозмовника просто не існує.
Люди, які виправились, повинні мати можливість ставати повноцінними членами суспільства. Це буде стимулом для жителів Донбасу та Криму для повернення на проукраїнські позиції. По ситуації на зараз вони бачать, що ті, хто змінив позицію та став на проукраїнський вектор, той переслідується, висить на Миротворці роками як сепаратист та антиукраїнський діяч, не може навіть влаштуватися на нормальну роботу з цієї причини (це я вам кажу за своїм особистим досвідом). Хто захоче стати за Україну та отримати таке? Та вони там в тих нєдорєспубліках житимуть в злиднях, але не ставатимуть за Україну тільки з-за такого відношення. Кожна людина, яка перейшла в цій російсько-українській війні на бік України, робить меншим проросійський антиукраїнський табір. Кожна людина, яка вже не підтримує русский мир — це збережене життя українського солдата та повернення 100 метрів української території, яка на даний час окупована Росією.
Це все треба розуміти і це є стратегія державної важливості, яка може стати великим вкладом до перемоги України в російсько-українській війні, поверненні територій і при цьому з мінімальними втратами.
Просмотров: 1169
